Привітання з Днем Святого Валентина
Писати гарно я не вмію
але для тебе напишу.
По-перше: я тебе цілую...
По-друге: я тебе люблю!
Від Тебе віє свіжістю Карпат,
П'янкий, духмяний чути аромат,
І радісно, що в нас одні духи -
Любов'ю називаються вони.
Поцілуй мене, Кохана,
Так, щоб ніч зітхнула палко,
щоб хитнувся місяць п‘яно.
Поцілуй мене Кохана...
Хай тобі насниться нині,
як цілуємось в малині
і смородині й ожині
Боже збав у гарбузах!:)
Все, цілую, кошеня,
завжди твоє.... (пестливе слово)
Любов не сніг, вона не тане
Любов не горить у вогні.
Вона в душі моїй палає
Не розлюбить Тебе мені.
До мене ти вві сні приходиш,
І уст торкаєшся моїх.
Твій дотик теплий, ніжний, незабутній
Нагадує мені кохання.
Твій погляд. Твої очі сині
Завжди подобались мені,
А твої руки, твої губи…
О Боже.
В ці нестерпні муки.
Мене знов час назад несе.
Забути досі я не можу
Усе, що було в нас тоді.
Забути хочу, а вернути.
За це віддам все на Землі.
Тебе я досі ще кохаю.
Кохаю я тебе, люблю.
Усе на світі лиш для Тебе:
і це високе синє небо.
Усе для Тебе. Навіть я...
Я сонцем засвічуся в небі...
Усе зроблю заради Тебе...
Між нами зараз кілометри,
але голос твій ніжний я ловлю,
і мені хочеться крикнути на весь світ:
я люблю тебе, дуже сильно люблю.
Мої думки в незвичнім плині
Мов ноти стеляться, летять
Вони сплітають павутиння
Під серця стук й дихання такт.
Все так раптово, навіть швидко
Як літній дощ в спекотний день,
Так несподівано, нестримно,
Та ні ж, сплапновано день в день.
Зірки на небі мерехтіли
Вони спадали нам до ніг
Їм мабуть також нетерпілось,
Щоб посміхнулись ми й до них.
Я не боюсь тобі зізнатись,
Можливо в котре, хоч й тремчу,
Заглянь лиш в очі і побачиш -
Як щиро я тебе люблю!
Роздіті мрії, стиглі фрукти,
нектар із манго на столі,
роздерта блуза, поцілунки,
й погаслі свічки на землі.
Тіла, що в щасті загубились
й душі гармонії фонтан,
мабуть для цього народились
й тому не боїмося ран.
Якби я був сльозою в Твоїх очах -
то скотився б в низ, щоб поцілувати Тебе.
Якби Ти була сльозою в моїх очах -
я б ніколи не плакав, щоб не втратити Тебе.
Твої губи я хочу відчути,
твоїм подихом хочу дихнути,
твоє серце я хочу забрати,
свою душу тобі лиш віддати!
Я розшукаю на папері
Оцю розсипану печаль
І поцілую темно-древні
Уста забутих знань...
Вони тремтливі і вологі,
Хоча дощів нема,
Думки мої під Божі зорі
Цілунок цей здійма...
Даруй мені своє кохання,
Даруй себе, даруй любов,
Даруй увечері і зрання,
Даруй опівдні знов і знов.
Даруй навік той скарб безцінний,
Тримати його в руках своїх,
І в щасті, майже Богу рівний,
Я ниць паду до ніг твоїх.
